Антитіла - це особливі плазмові глобуліни, які володіють властивістю вступати в комбінацію з відповідними антигенами і утворювати комплекси "антиген-антитіло".

Всі види антитіл збірно називаються імуноглобулінами. Існує п`ять класів імуноглобулінів IgG, IgA, IgM, IgE, IgD

Антитіла до антигенів еритроцитів являють собою імуноглобуліни M, G та A класів

Схема утворення комплексу “АНТИГЕН – АНТИТІЛО”

Гетерогенність антитіл, направлених проти одного антигену Х  

Схематичну будову імуноглобулінів

Молекула IgG має два активні центри для пов'язання з антигеном. Молекула IgM має десять активних центрів для пов'язання з антигеном, тому імуноглобуліни IgM легше вступають в реакцію з еритроцитами, ніж IgG.

Реакція прямої аглютинації еритроцитів антитілами IgM та непрямої аглютинації антитілами IgG

Реакція з анти IgG позначена зеленим кольором – проба Кумбса

Наявність і відсутність аглютинації еритроцітів під час додавання реагентів

Еритроцити А2 і А2В не аглютинуються деякими зразками сироваток і моноклональних антитіл анти-А. Тому, якщо дослідження групи крові проводиться за допомогою стандартних сироваток (або моноклональних антитіл) без використання перехресного методу з еритроцитами А, 0, В, то група крові таких еритроцитів може бути невірно визначена як 0 або В відповідно

Різновиди антигена D

Наявність аглютинації в краплі з реагентом анти – D свідчить про позитивну реакцію і вказує на резус-позитивну приналежність. Відсутність аглютинації з реагентом анти – D свідчить про резус-негативну приналежність. Результат вважається дійсним в разі відсутності аглютинації з контрольним зразком. Реагенти анти – D, IgM не аглютинують деякі зразки крові, тому при дослідженні резус-приналежності крові донорів всі резус негативні зразки необхідно досліджувати реагентом анти – D, IgG.